Es war einmal ein armes frommes Mädchen, das lebte mit seiner Mutter allein, und sie hatten nichts mehr zu essen.
Da ging das Kind hinaus in den Wald, und dort begegnete ihm eine alte Frau, die wusste seinen Jammer schon und schenkte ihm ein Töpfchen, zu dem sollte es sagen: "Töpfchen, koche", so kochte es guten süßen Hirsebrei, und wenn es sagte: "Töpfchen, steh", so hörte es wieder auf zu kochen.
Das Mädchen brachte den Topf seiner Mutter heim, und nun waren sie ihrer Armut und ihres Hungers ledig und aßen süßen Brei, sooft sie wollten.
Auf eine Zeit war das Mädchen ausgegangen, da sprach die Mutter: "Töpfchen, koche",
da kocht es, und sie isst sich satt; nun will sie, dass das Töpfchen wieder aufhören soll, aber sie weiß das Wort nicht.
Also kocht es fort, und der Brei steigt über den Rand hinaus und kocht immerzu, die Küche und das ganze Haus voll, und das zweite Haus und dann die Straße, als wollt’s die ganze Welt satt machen, und ist die größte Not, und kein Mensch weiß sich da zu helfen.
Endlich, wie nur noch ein einziges Haus übrig ist, da kommt das Kind heim und spricht nur: "Töpfchen, stehe", da steht es und hört auf zu kochen;und wer wieder in die Stadt wollte, der musste sich durchessen.
Літературний переклад
Жила-була одного разу бідна скромна дівчинка. Жила вона удвох з матушкою, і їсти їм було нічого.
Якось раз пішла дівчинка в ліс, і зустріла там одну бабусю, яка вже знала все про її потреби і подарувала їй чудовий горщик.
Якось раз пішла дівчинка в ліс, і зустріла там одну бабусю, яка вже знала все про її потреби і подарувала їй чудовий горщик.
Варто було сказати: "Горщик, вари!" - І горщик починав варити солодку пшоняну кашу, а після слів: "Горщик, стій!" - Горщик переставав варити.
Дівчина принесла горщик додому до матінки - і з тих пір забули вони про нужду і голод: коли вони хотіли їсти, у них завжди була солодка каша.
Сталося так, що дівчинка кудись вийшла, а матушка сказала: " Горщик, вари!" - І горщик взявся варити, і вона наїлася досхочу.
Тепер хоче матушка, щоб горщик зупинився, та тільки забула вона потрібні слова, а без слів горщик і не думає зупинятися.
Каша вже валить через край, а горщик знай собі варить так варить.
Так і заповнила каша всю кухню, потім весь будинок, потім сусідній будинок і всю вулицю, - немов зібралася нагодувати собою весь світ.
Ось вже біда, так біда, і ніхто на знає, як горю допомогти.
Коли від всього села лише один будинок залишався, прийшла, нарешті, дівчинка і сказала: " Горщик, стій!" - І горщик відразу перестав варити.
Тепер, якщо кому треба в місто, той повинен собі шлях в каші проїдати.
Комментариев нет:
Отправить комментарий